Максим Тадейович Рильський, син українського інтелігента з польським родовим корінням та неписьменної талановитої і співучої дівчини із с. Романівка на Житомирщині, увібрав найкращі риси своїх батьків. Він виріс в оточенні видатних представників київської інтелігенції – Лисенків, Старицьких, Косачів, Ревуцьких, серед книжок, музики, мистецтва, з одного боку, і романівських краєвидів та сільського оточення – з іншого. У сім років написав перший вірш, а 1910 р. вийшла дебютна збірка "На білих островах".
Після закінчення приватної гімназії М. Рильський вступив на медичний факультет Київського університету, згодом продовжив навчання на історико-філологічному, але революція, громадянська війна змусили його перервати освіту. Поет вчителює у сільських початкових школах, а 1923 року переїздить до Києва, де невдовзі здобуває гучне літературне ім'я.
М. Рильський належав до мистецкого угруповання "неокласиків", переслідуваного офіційною критикою за декаденство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. У ті роки М. Рильського не оминули репресії, півроку він пробув під слідством у Лук'янівській в'язниці Києва, доки не був звільнений "за відсутністю достатніх даних для обвинувачення й суду".
Поет від весни 1938 до весни 1951 року мешкав і працював в Ірпені. Під час Другої світової війни перебував у евакуації.
У 1942-1964 роках Максим Рильський був директором академічного Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
Помер М.Т. Рильський 1964 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
